Жешув повинен брати приклад з Будапешта
Жителі дуже позитивно висловлюються про президентство Тадеуша Ференца. Однак є багато негативних зауважень щодо одного питання. Йдеться про урбаністичну політику, яка у місті кульгає на обидві ноги.
Заступник міністра юстиції Марцін Вархол, за підтримки Тадеуша Ференца, хоче продовжити його поточну політику. Його декларація зустріла спротив з боку товариства «Разом для Жешува», а Спілка архітекторів Польщі зі своєї позиції вказує на багаторічні помилки та занедбання у цьому питанні. І також розраховує на зміни.
Мацей Лобос: Я спостерігаю за цими ініціативами з надією, оскільки не думав, що доживу до тих часів, коли люди почнуть помічати, наскільки важливим є оточення, в якому живуть, і наскільки сильно воно впливає на наше життя. Ще близько десятка років тому здавалося, що в Польщі це нікого не турбує. Я боюся лише «ефекту Кононовича», тобто «все закінчиться нічим», бо від критики до конструктивних висновків пролягає довгий шлях. Всі ми знаємо, що ситуація вимагає виправлення, але це не означає, що знаємо, як її виправляти. Одне лише запровадження місцевих планів, без забезпечення їхньої якості, не тільки нічого не змінить, а й призведе до повного інвестиційного паралічу у місті.
Бартош Губернат: Що потрібно нашому місту, щоб воно змогло «перевести дух» у плані архітектури та просторового планування?
МЛ: Як завжди, треба почати з визначення нашої мети, а потім – з пошуку шляхів її досягнення та аналізу ризиків, які на цих шляхах з’являються. Мені здається, що основним питанням є щось, що я особисто називаю «латанням міста». У нас, в центрі Жешува, є немала кількість територій, які можна було б відновити та призначити під забудову. Це дозволило б обмежити неконтрольоване розширення передмістя, зменшити кількість автомобілів, заторів, знизити витрати на будівництво та збереження інфраструктури. На жаль, не можна цього роботи так, як досі, бо – як показали останні 30 років – це дорога в нікуди. Загальноприйнята у світі практика полягає в тому, що в першу чергу проводять конкурси на майстер-план, який охоплює більшу частину міста, а потім, на основі роботи-переможця, міські урбаністи, автори концепцій та спеціалісти з різних сфер у складі мультидисциплінарної команди разом розробляють місцевий план. Так працюють не лише у західній Європі, але також, наприклад, в Угорщині. Маємо готові взірці, треба лише потягнуться до них. Дискусія про міський простір повинна мати якусь основу, отже – КОНКУРСИ, КОНКУРСИ І ЩЕ РАЗ КОНКУРСИ.
БГ: А от щодо конкурсів – у ЗМІ з’явилася інформація про те, що між Жешувським відділенням Спілки архітекторів Польщі та владою були проведені переговори стосовно організації конкурсу на загосподарювання долини Віслока. Йдеться про територію від дамби аж до «Лисичої гори». Це правильна ініціатива?
МЛ: Я не знаю деталей, але краще пізно, ніж ніколи. Однак слід пам’ятати, що з цього вийде щось позитивне лише за умови, що це буде не черговий навчальний проект, покладений у довгу шухляду, а основа для дискусії та розробки надійного місцевого плану. Як приклад того, що потрібно створити, я можу навести угорський план «Budapest South Gate». Ми його аналізували минулого року під час конкурсу, і це чудовий зразок для наслідування. Саме таким способом треба планувати розвиток простору у Жешуві впродовж багатьох років.
БГ: Що ж такого особливого в цьому плані?
МЛ: Нічого надзвичайного – для нормальних людей це стандартні дії. Надзвичайним є те, що ми в Польщі роками вперто ігноруємо ці стандарти. Угорці почали з оголошення у 2018 році міжнародного конкурсу на розробку концепції відновлення одного з південних районів Будапешта. У конкурсі виграла відома норвезька архітектурна компанія Snøhetta. На основі їх концепції був розроблений дуже детальний місцевий план. Цей план, по суті, регламентує всі аспекти просторової політики, формування будівель, публічних територій, вулиць, доріг, інфраструктури тощо. Існують навіть керівні принципи, які стосуються фасадів будинків. Це декілька томів з дуже докладними описами та рисунками. Крім того, план надзвичайно гнучкий і дає архітекторам багато свободи. Я аналізував колись схожі плани, підготовлені для Копенгагена, і там ситуація виглядає подібно. Це справді можна зробити, вистачить одного лише бажання.
ГБ: А якби місто оголосило конкурс на проект раціонального використання долини Віслока, чи візьмете ви у ньому участь?
МЛ: Як правило, ми не беремо участі в публічних тендерах, та й в конкурсах дуже рідко. Польський закон про публічні закупівлі – це патологічне утворення, яке просуває провізорне барахло – головне, щоб було дешево, що в кінцевому рахунку завжди призводить до серйозних втрат. Наразі у нас стільки роботи, що, скоріше за все, не захочемо брати участі в конкурсі, в якому організатор не покриває хоча б витрат на участь. Може цього разу було б краще, якби ми приєдналися до організації такого конкурсу як експерти, що працюють в інтересах міста? Можливі різні варіанти.
ГБ: На даний момент Жешув – це місто кранів, і ви зараз над цим працюєте.
МЛ: Я нещодавно рахував, і виявилося, що у нас майже 40 різних активних проектів. Значна більшість – це житлові будинки, але є теж декілька офісних будівель та готелів. Поки що, про більшість із них не можемо публічно говорити, але, як завжди, будемо показувати їх поступово, як тільки наші клієнти вирішать, що вже можна. Всі вже чули про те, що працюємо над комплексом біля стадіону Ресовія, отже не тримаємо цього в секреті і незабаром покажемо проект. Крім того, на ринку скоро з’явиться наш перший апартаментний будинок, спроектований для компанії Hegra. На своє відкриття чекає унікальний готель у Кракові, в якому ми проектували інтер’єр, але з приводу пандемії власник призупинив відкриття. Починаємо роботу над проектами в Кракові і Варшаві, а також працюємо над кількома великими урбаністичними проектами, які нас надзвичайно радують.
ГБ: Чому?
МЛ: Бо хороший урбанізм є основою правильного функціонування міста. Навіть погана будівля знайде своє місце у добре спланованій міській структурі. Ніколи не навпаки.
ГБ: А як би Ви оцінили загальний стан економіки на початку 2021 року?
МЛ: Поки що, з нашої точки зору, ситуація виглядає дуже добре, хоч ми з тривогою спостерігаємо за тим, що відбувається у світі, бо це врешті-решт позначиться і на кожному з нас. Пандемія стала каталізатором, який спричинив раптове прискорення процесів, що зазвичай тягнуться роками. США втрачають свою позицію світового лідера, натомість зростає політичне значення Китаю. Польща втратила свій шанс скористатися цією ситуацією ще у 2016 році, і нам знов доведеться за це заплатити. 5 – 6 років тому китайці шукали в Європі союзника, а Польща, з огляду на своє географічне розташування, була у фаворитному становищі. На жаль, наша влада, зациклена лише на союзі з США, не була зацікавлена у цій пропозиції. Найімовірніше, Польський уряд повірив у фукуямський «Кінець історії» та братерство між країнами Євросоюзу. Це тема для більш тривалого обговорення, тим не менш вже бачимо результат – речником китайських інтересів у Європі стала мала Угорщина, а тепер, по суті, буде ним Німеччина. Нещодавно колишній канцлер Герхард Шредер публічно заявив, що Росія має право вирішувати питання у своєму близькому зарубіжжі, тобто в Україні та Білорусі. Це означає, що Німеччина має право контролювати власні буферні зони, тобто … Польщу. Ось так помирає великий міф про пан’європейське братерство.
ГБ: Як це вплине на ситуацію в Польщі?
МЛ: Важко точно сказати, але в довгостроковій перспективі не треба чекати нічого хорошого. Можливо, через кілька років ми прокинемось у зовсім іншій реальності, як у 1918 році, коли у людей на очах зник світ королів та імператорів, а з’явилася “демократія” та тоталітаризм. Зникли вожді, які тримали весь світ в своїх руках, а на їхньому місці з’явилися нові. Дуже ймовірно, що вступаємо зараз в дуже подібний період, який може завершитися абсолютною зміною світу, до якого ми звикли. Різниця полягає в тому, що тоді поляки, попри відсутність власної держави, були підготовлені до цього історичного «вікна можливостей». У нас була добре освічена еліта, яка розуміла необхідність існування власної держави, а польська культура та національна ідентичність були надзвичайно сильними. Сьогодні більшість людей думає лише про водопровід з гарячою водою.
ГБ: Чи те, про що Ви говорите, впливає на роботу архітекторів та на сферу будівництва і девелопменту? На перший погляд, ці полюси життя досить далекі один від одного.
МЛ: «Додруковування» безвартісних банкнотів і, як наслідок, зростання індексу інфляції, змушує людей шукати способи втечі від готівки, яка поступово втрачає свою цінність. Це рухає ринком нерухомості, будівельна галузь наразі активно розвивається а ціни на нерухомість не падають, незважаючи на очевидну кризу. На жаль, це завжди призводить до краху ринку в довгостроковій перспективі.
ГБ: Як все це може вплинути на Жешув?
МЛ: Жешув має унікальне розташування – він знаходиться на перетині основних шляхів сполучення північ-південь та схід-захід. Крім того, у нас дуже хороший аеропорт. Якщо буде побудована Віа Карпатія та, дай Боже, ще й маршрути вздовж Карпат, через Україну та Молдову до Румунії – ми станемо одним з головних транзитних вузлів Європи. Такі міста ростуть органічно, потрібно просто не заважати їм у цьому. Так, є чимало сумнівів та здогадок, але ми дійсно маємо хороші перспективи. Проблема в тому, що треба хоча б спробувати скористатися ними.
Мацей Лобос, 1972 року народження. Архітектор, урбаніст, викладач та коментатор публічного життя. Співзасновник жешувського офісу MWM Архітектори.