Builder 01.2015
Марцін Смоченскі, Вацлав Матлок, Мацей Лобос- в інтерв’ю для журналу “Білдер”
Марцін Смоченскі – народився в 1970 році в Жешуві. Випускник архітектурного факультету Краківського політехнічному університеті (1989-1995). Суддя Дисциплінарного Суду POIA (Підкарпатської районної палати архітекторів)
2002-2005.
Я завжди був переконаний, що робота в команді дає більші можливості , а те, що пов’язане з роботою в команді, дає більше задоволення. Тому, разом з Матеєм і Вацлавом, ми пішли на глибокі води. Аналізуючи це згодом, мушу визнати, що це було непродумане, але, як потім виявилось, добре рішення. Починаємо 15-ий рік нашої спільної архітектурної пригоди.
Вацлав Матлок – народився в 1973 році в Дембіці. Закінчив архітектурний факультет у Вроцлавському Краківському політехнічному університеті (1992-2001). Член міської урбаністичної комісії в Дембіці з 2004 року, член POIA (Підкарпатської районної палати архітекторів) від 206 до 2010 року, заступник окружного речника професійної відповідальності POIA від 2010 року.
Професійного досвіду я набував від початку навчання на факультеті архітектури у Вроцлаві, де крім здобування знань, я також завжди старався працювати і брати участь в різних в різних проектах, конкурсах і тп. Навчання, а особливо останній рік, було також зацікавленістю сферою управління та застосування цих знань в проектуванні в першому проекті в майстерні, а пізніше (і до сьогодні) в нашій фірмі.
Мацей Лобос – народився в 1972 році в Пшеворску. Архітектор, Випускник архітектурного факультету Краківського політехнічному університету (1991- 1997). Віце-директор Жешувського Відділу SARP (Товариства польских архітекторів) та член Колегіуму конкурсних суддів (2002-2005). Секретар Підкарпатської окружної палати архітекторів 2002-2005.
Всього, що знаю про архітектуру та виконання професії, я навчився, працюючи, в основному, «на своєму», разом з Марціном та Вацлавом. Неспеціалізоване навчання було для мене часом творчого розвитку. Мої тодішні захоплення стосувались багатьох різних сфеп- політики, економіки, історії, теології і т.п. Захоплення архітектурою досягло мене набагато пізніше- під час ведення особистої практики. Від того часу воно постійно росте.
Девіз проекту та життєве гасло
Мацей Лобос: «Молись так, ніби все залежить від Бога, працюй так, ніби все залежить від тебе»
Марцін Смоченскі: «Мало говори, багато роби»…,- не завжди в мене виходить.»
Вацлав Матлок: « Коли мені приходить якась геніальна думка, ідея або рішення, ставлю собі питання: « Чому або кому це має служити?» Думаю, що робимо дуже багато помилок, коли не маємо часу поставити собі це питання і щиро відповісти ( дуже раджу, а особливо нашим уставодавцям).
Авторитет/ архітектурний гуру
МЛ: Бог, тому що запроектував цілий світ, але якщо маю вибрати когось з людей, то це- Норман Фостер- за створення виняткового проектного бізнесу і утримання найвищої можливої якості архітектури; Бярке Інгельс- за доказ, що сучасна архітектура не мусить бути нудною; Герцог і Де Меурон – за відсутність розпізнавального стилю. Кожен з їхніх будинків є неймовірно іншим, і важко здогадатися, що це їхній проект. Незважаючи на стільки років праці, продовжують дивувати. В Польщі – ЄМС і Стефан Куриловіч.
МС: Антоніо Гауді, Станіслав Нємчик…і , очевидно, мої спільники.
ВМ: Мікел Анджело- за незвичне поєднання мистецтва та організації. Архітектори та будівельники середньовічних катедр – за відвагу в проектування та будування ( до ХІХ століття катедра в Страсбурзі була найвищою будівлею в світі). Крієр- за нагадування про стосунки простору, про які в гонитві за сучасністю ми почали забувати.
Дім мрій
МЛ: Такий, в якому домашнє вогнище ніколи не згасає, а всі члени сім’ї домові вертаються в нього, щоб «зігрітись». Офіс, в якому зможемо закінчити ремонт до того, як він стане замалим.
МС: Таке питання завжди мене блокує. Ухх! Якраз тут форма має найменше значення. Думаю, це є дім з ідилії про дім Вільної Групи Буковина.
ВМ: Місце, де час зупиняється, бо люди перебуваючи в товаристві один одного, не зауважують часу напливаючого разом з проблемами світу.
Найвдаліший проект
МЛ: Здається , ще попереду нас …
МС: Залежить з якої точки зору дивитися. Обмежусь критерієм «естетика» і оціню проекти, виконані лише нашою фірмою. Номіную концепцію готелю Колліс в Перемишлі.
ВМ: Хочу, щоб завжди був ще попереду мною, а з реалізованих- розбудова осередка в Арламові.
Проект – викрадач часу
МЛ: Всі!!! І це є в них чудове. Мучать, але задоволення від виконання є безцінне.
МС: Ну, що поробиш, така професія. Якщо проект добре зорганізований, можна мати на це питання впив і знаходити багато часу на інші заняття.
ВМ: На щастя, їх небагато, але зазвичай проекти особливо нерішучих інвесторів.
Джерела натхнення поза архітектурою
МЛ: Конференції мотиваційного спікера Фабіана Блашкевіча, а також наші внутрішні дискусії, спори та багато жартів. Надихає також спостерігати, як працівники, які ще кілька років тому починали у нас свій професійний ріст, створюють за кожним разом все більші і складніші проекти, допомагають нам керувати фірмою.
МС: Вони всюди, вистарчає лише вибрати одне та йти слідом за ним.
ВМ: Якщо скажу, що довкола, то буде звучати банально. Конкретно найбільше мене надихають досягнення науки, техніки, широких знань про людину (все ж таки, саме її можливості керують і впливають на сприйняття того, чим ми займаємось).
Улюблене рішення (матеріальне, технологічне), яке часто застосовую.
МЛ: Мабуть не маю таких звичок.
МС: Дерево і кераміка
ВМ: Стараюсь не обмежуватись якимись матеріальними преференціями, а більше працювати в контексті місця отримання конкретного характеру з локального.
Плюс і мінус архітектора, який найбільш кидається в очі.
МЛ: Вади: недотримання терміну, трудності з дотриманням бюджету проекту, проблеми з організацією праці. Зарозумілість та впевненість, що все знаєш краще зв інших. Плюси : кваліфікований дилетант- єдина особа, котра , як режисер фільму, може об’єднати зусилля багатьох людей різних професій та спеціальностей в одну спільну і продуману цілісність.
МС: Плюс- великі можливості…кажуть. Вада- дилетантство і мегаломанія…на жаль.
ВМ: Плюс- міждисциплінарні знання і відкритість до співпраці, але одночасно впертість в реалізації бачення, в котре повністю вірю. Вада- впевненність, що володію уповноваженнями на безпомилковість.
Моя перша нагорода
МЛ: «Сніжна Королева» Г..Х. Андерсона, отримана в 5 років.
МС: Соромно зізнатись, але не пригадую, щоб я колись отримав якусь нагороду. Терпеливо чекаю…
ВМ: В сфері архітектури – за вигране перше місце (разом з колективом) в конкурсі на розбудову Жешувського Політехнічного Університету в 2000 році. Дала досить добрий старт нашій фірмі.
Найгірший будинок/ будівля (в моєму місті, в Польщі, в Європі, на світі)
МЛ: Палац культури і науки ім. Йосипа Сталіна в Варшаві. По перше – невдалий, по друге – символ радянської окупації. По третє, той факт, що він продовжує стояти – то сором для кожного поляка!
МС: Не люблю відповідати на такі питання, кожен має якийсь на совісті якогось невдалого, тому навмисно їх оминаю.
ВМ: Це дуже вразливі питання. Думаю, що кожен випадок чогось вчить. Ліпше вчитись на чужих помилках (якщо вони вже є).