Жешув може бути перлинкою, але його розбудову потрібно спланувати
У Жешуві не вистачає комплексного бачення, на основі якого можна було б крок за кроком формувати забудову та загосподарювання менших фрагментів Жешува, а це вже дійсно останній шанс, щоб розпочати у місті конкретні дії, які дозволять йому гармонійно і по-сучасному розвиватися.
Це, справді, десятки гектарів, добре обладнаних та розташованих близько до транзитних вузлів. Люди, як правило, хочуть жити у центрі, оскільки це забезпечує мобільність, доступ до публічних та культурних послуг, можливість зав’язування міжособистісних контактів – каже Мацей Лобос.
-Попри загальне враження, це ніякі не складні справи і не секретні знання. Багато міст у світі успішно працюють над покращенням простору, і це протягом кількох десятиліть. Для цього вистачає виконати декілька умов.
На думку нашого співрозмовника, будівництво нового міського простору треба почати зі збільшення щільності забудови у центрі міста, який слід розуміти як ціле внутрішнє кільце, оточене старою кільцевою дорогою. Тут знаходиться багато територій, які потребують відновлення, а при належному, раціональному використанні можуть стати візитівкою сучасного Жешува. Це також означає вищий рівень безпеки (чим більше людей на вулиці, тим безпечніше) та менші кошти на інфраструктуру й транспортні комунікації.
На думку архітектора, у нашому місті є багато таких місць. Серед них він називає передусім території між алеєю Батальйонів хлопських та вулицями Боя-Желенського, Лангевіча та Домбровського, які можуть стати великим, сучасним мікрорайоном. Він також вказує на ділянки, які залишилися після колишньої фабрики “Зельмер”, Цефарм, військові частини, території вздовж ріки Віслок, присадибні ділянки, зони навколо залізничних колій, депо PKS (Державні автомобільні комунікації) біля алеї Визволення, Хеміфарб, наріжник вулиці Окулицького та алеї Визволення, постіндустріальні зони в околицях давнього Інсталу (вул. Рея та Інсталяторів), а також будинки підприємств по переробці курятини.
-І це якщо перерахувати “на бігу”, не дивлячись на карту – а у нас є ще об’єкти, розміщені серед вже існуючих будинків у центрі міста, зони PKS, будинок компанії Оранж тощо. Саме на них потрібно зосередитися та встановити правила раціонального використання цих територій, замість зосереджуватися на забудовуванні заміських районів – уточнює архітектор.
Хто повинен вирішувати, яким способом забудовувати ці місця в майбутньому? На думку Мацея Лобоса, це спеціалісти повинні мати вирішальний голос. Натякає на те, що ідеї раціонального використання цих територій слід обирати за допомогою архітектурних конкурсів. Це перевірений та ефективний метод пошуку вирішення проблем просторового розвитку міст. Прикладом цього можуть послужити міста у всьому світі, які, користуючись цим способом, формують простір, що задає тенденції іншим.
-В Польщі ця ідея неохоче, але повільно пробивається. У нас є фантастичний приклад Імператорської корабельні у Гданську. Два роки тому топовий офіс з Данії Геннінг Ларсен переміг у конкурсі на її ревіталізацію. На даний момент ведуться проектні роботи і триває підготовка до будівництва. Якщо хочемо отримувати серйозні пропозиції у цих конкурсах, то треба запрошувати відомі компанії та заплатити їм за саму участь, бо ніхто не буде виконувати роботу безкоштовно, тим паче, що вона часто коштує кілька сотень тисяч злотих. Маючи в своєму розпорядженні конкурсні роботи, можемо проводити дискусії та дебати. Без цього всі ці конференції та дискусії нагадують розмішування чаю без цукру – коментує Мацей Лобос.
Лише спираючись на результати таких конкурсів можна створювати місцеві закони, які визначають правила раціонального використання простору. Мацей Лобос вважає, що тільки таким способом можна створити місцеві плани, які будуть надійними та матимуть сенс. А урбаністи, створюючи законодавчі положення щодо того, яким повинен бути місцевий план та аналіз обставин, повинні активно брати участь у підготовці та оцінюванні конкурсів. – пояснює архітектор.
-Не можна очікувати, що працівники мерії стануть творцями простору, адже це не їхня роль. Це як очікувати, що працівники відділу архітектури або радники будуть займатися проектуванням будинків. Це ніде у світі не спрацьовує. – пояснює архітектор.
Французький приклад для Жешува
Двістітисячний Жешув міг би успішно брати приклад з французького Монпельє, в якому проживає приблизно півмільйона людей. Це місто створило програму підтримки архітектури XXI століття. Її основною метою є гармонійне “вплетіння” виняткових споруд у міський ландшафт, що виражає творчість та креативність.
-Дизайн нової архітектури потребує сміливості, своєрідного “архітектурного божевілля”. Таким способом хочуть створити у місті будівлі, інспіровані надзвичайними витворами архітектури XVIII та XIX століть. Йдучи цим шляхом, місто буде фінансувати організацію архітектурного конкурсу, а потім відбирати найкращі проекти та нагороджувати їхніх авторів, – каже Мацей Лобос.
У другу чергу концепції оцінюють жителі міста. Під час публічного громадського обговорення можна обрати найкращу ідею. А її реалізацією – вже на останньому етапі – займається девелопер, який несе витрати на будівництво, але потім отримує прибуток від комерціалізації приміщень.
На думку фахівців, це рішення дозволяє найкращим способом узгодити очікування всіх сторін, які користуються міським простором. Мешканці можуть пишатися сучасною забудовою, девелопер має у продажу цінну нерухомість, а престиж міста зростає. Жителі нового будинку також отримують користь, оскільки сучасний, добре спроектований простір безумовно покращує якість життя.
Надзвичайно вдалим результатом такого процесу є житловий будинок під назвою “Біле дерево”, щойно введений в експлуатацію. Престижний веб-портал ArchDaily визнав його найгарнішим апартаментним будинком у світі.
Білосніжний Фасад будівлі доповнюють понад 200 ажурних терас. При тому, апартаментний будинок не є занадто високим – має 17 поверхів. Крім 113 квартир в ньому міститься ще ресторан.
Чим менше машин, тим краще.
Сучасні, найбільші міста у світі дедалі сміливіше обмежують кількість автомобілів у своїх центрах.
– Це єдиний правильний напрямок. Треба відійти від мислення, нібито домінація машин у міському просторі є чимось нормальним, і рішуче віддати перевагу громадському транспорті, адже без цього кожне місто у світі “задихнеться”. – підкреслює Мацей Лобос.
На його думку, розбудова доріг абсолютно не вирішує проблеми, адже чим більше доріг, тим більше автомобілів – це пропорційно.
– Існує загальне правило – міста, приязні для машин – неприязні для людей, і з цього правила немає винятків. Нині ми маємо справу з масштабними програмами для повернення міст людям, – додає Мацей Лобос.
Такий тренд реалізують, між іншим, в Лондоні, Парижі, Копенгагені, Сеулі, Нью-Йорку та Сіднеї.
– Ми мусимо поступово обмежувати роль автомобілів у місті та паралельно створювати альтернативу у вигляді ефективного, безпечного і приязного громадського транспорту та інфраструктури для пішоходів і велосипедистів. Якщо почнемо діяти відповідно до таких припущень, наше місто буде чудово розвиватися. Усі інші питання, такі як дискусії про те, чи будинки повинні бути високими чи низькими, гарними чи негарними, є другорядними – закінчує Мацей Лобос.